Коли саме у тебе з'явився інтерес до інформатики та програмування? Чому саме ці предмети?

Інтерес до програмування з'явився у шостому класі, коли я, без якоїсь на те причини, почав вивчати свою першу мову програмування – Pascal.

Як ти дізнався про олімпіади з інформатики? Чи памʼятаєш свою першу олімпіаду?

Перша моя олімпіада з інформатики – Ужгородська міська олімпіада у 7-му класі, куди мене відправили тому, що моя класний керівник знала, що я трохи вмію програмувати. На диво, я її виграв, конкуренція серед семикласників була не висока.

Як ти готувався до олімпіад, скільки часу це займало? Якою була твоя підготовка та мета?

Серйозно готуватися до олімпіад я почав у 8-му класі. Згодом почав витрачати на це все більше і більше часу. До Всеукраїнської олімпіади з інформатики 2019 готувався дуже серйозно, сподіваючись на високий результат. Тоді перерішав багато старих задач з Всеукраїнських олімпіад. Тоді я ще не знав, що 2019 рік не буде схожий на попередній (ред - у 2019 складність задач фінального етапу була змінена).

Що для тебе головніше – участь чи перемога? Як сприймаєш поразки?

Це дуже цікаве питання, бо як без участі не буде перемоги, так і без перемоги не буде участі, адже для того, щоб писати олімпіади – на них треба відібратися. Мені однозначно подобалося брати участь, і перемагати звісно теж. Однак у мене немає певності що я б продовжував активно займатися програмуванням, якби не показував високих результатів. Скоріше за все у такому випадку я займався б у школі олімпіадами з математики.

Чи є в тебе власна формула досягнення успіху або девіз?

Формула успіху, як на мене, дуже проста, й однакова для багатьох дисциплін. Успіх = талант * старанність. Талант з нулем старання все ще нуль, як і старання з нулем таланту. Для того, щоб досягнути високих результатів треба і те й інше.

Яке із змагань було найбільш важливим та повчальним для тебе? Чому?

Тут без варіантів – ВКОШП 2021. Про це змагання можна довго розповідати, але якщо коротко, то змагання починалося так погано як тільки можна собі уявити, але завдяки сталевим нервам нашої команди, та удачі, в яку ніхто б не повірив, якби це не сталося насправді, вдалося отримати перемогу.

Чи є в тебе улюблений тип задач, який ти одразу впізнаєш і точно знаєш рішення?

Улюблений тип задач є – комбінаторика. Одразу знати рішення на всі задачі цього типу, очевидно, не можливо. Але я одразу розумію що задача мені сподобається, що підвищує шанси успішно її розв'язати.

Які задачі були найцікавіші та на якій з олімпіад?

На першому турі Міжнародної олімпіади 2020 була цікава задача, яку мені на жаль не вдалося здати під час контесту, хоч я і встиг придумати правильне рішення. Після контесту виявилося що ця задача була найважчою на контесті.

Якби тобі запропонували додати одне правило при проведенні олімпіади, яке б воно було?

До шкільних олімпіад однозначно додав би для учасників можливість бачити результати під час туру. На мою думку, це робить процес значно цікавіше, до того ж зменшує імовірність того, що учасник неправильно оцінив складність задач і витратив увесь час на найскладнішій.

Чим ти зараз займаєшся: навчаєшся, працюєш?

Наразі навчаюся у Національному університеті Сінгапуру, трохи підробляю проведенням занять з програмування.

Чи допомагає олімпіадний досвід у твоєму навчанні, роботі? Як саме?

Проводити заняття з програмування однозначно допомагає. На рахунок всього іншого не певен, адже не знаю що було б якби олімпіадами я не займався. Зі свого досвіду можу сказати що кореляція між успіхами в навчанні/роботі та заняттям олімпіадами присутня, але, можливо, це пов'язано з тим що якості які допомагають в олімпіадах – допомагають і в житті.

Ким ти себе бачиш у майбутньому, яку посаду та де саме ти б хотів отримати?

Світ так швидко змінюється, що так далеко на перед загадувати важко. Але сподіваюся що мій скілсет буде потрібен у майбутньому.

Чи було колись бажання перестати займатись програмуванням? Якщо так – то що мотивувало продовжити?

У шкільні часи такого бажання не було, адже завжди були змагання чи збори які додавали мотивації. Зараз не знаю чи можна сказати що я досі займаюся олімпіадами, адже я майже не витрачаю час на підготовку, хоч і час від часу беру участь в онлайн змаганнях.

Розкажи про свого тренера, як саме він тобі допомагав: лише навчанням чи й життєвими порадами?

До переїзду у Кременчук мене тренували Міца Олександр Володимирович (ред. – тренер із олімпіадного програмування з Ужгорода) та Вапнічний Сергій Дмитрович (ред. – тренер із олімпіадного програмування з Ужгорода). Після – Мельник Валентин Іванович (ред. – тренер із олімпіадного програмування з Кременчука). На мою думку, основна роль тренера з олімпіадного програмування – створення сильного олімпіадного ком'юніті навколо себе, у чому мої тренери були надзвичайно успішними.

Як ти відпочиваєш, чи маєш якісь захоплення окрім програмування?

Граю в шахи, настільний теніс, полюбляю плавання.

Що б ти порадив учням, які лише починають займатись програмуванням?

Основна моя порада для усіх олімпіадників – вірити у себе. Як на мене, недостатня віра в себе одна з основних причин невдач в олімпіадах. Важко перемогти якщо починаєш змагатися з девізом:"Всі ви вже переможці". Потрібно завжди вірити у перемогу, адже шанс є завжди, яким би малим він не був. Тож не варто його в себе забирати. У всіх є свій ліміт, але ви ніколи не дізнаєтесь де ваш, не спробувавши його досягнути.